Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року Справа № 904/9422/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. у справі № 904/9422/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 15 803,88 грн.за участю представників:

позивача: Білей Ю.О.

відповідача: Матвєєва Т.В.

в с т а н о в и в :

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") 12 361,80 грн. плати за користування вагонами та 3 442,08 грн. збору за зберігання вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 р. (суддя Загинайко Т.В.) змінено найменування відповідача з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"), в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що акти загальної форми ГУ-23 про зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг складено в порушення вимог п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами, оскільки їх підписано лише представниками залізниці, а тому вони не можуть бути належними доказами викладених в них обставин.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. (судді Орєшкіна Е.В., Прудніков В.В., Антонік С.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ДП "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами в сумі 12 361,80 грн., збір за зберігання вантажу в сумі 3 442,08 грн. та судові витрати.

Задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що планування та організація роботи по обміну вагонопотоками між станціями Кривий Ріг та Допоміжна здійснюється маневровими диспетчерами станції Кривий Ріг та диспетчером зовнішнього транспорту УЗТ ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" по прямому міжстанційному зв'язку або телефонному зв'язку. Доказів повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони, а також доказів вжиття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника відповідачем не надано. Також суд зазначив, що надані пояснення поїзних диспетчерів свідчать про неможливість подачі спірних вагонів в зв'язку з зайнятістю колій станції призначення з вини вантажоотримувача, яким вагони не забирались. В той же час несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 р. залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яке було перейменовано на ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", та ДП "Придніпровська залізниця" 06.11.2008 р. було укладено договір № ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (далі - Договір).

За умовами Договору згідно з Статутом залізниць України та Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику (відповідачу), що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4 779 метрів від стрілки примикання.

Згідно з п. 4 Договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації та місцевої інструкції по обслуговуванню під'їзної колії.

Відповідно до п. 6 Договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власної колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 11 Договору).

Пунктом 16 Договору в редакції додаткової угоди № 5а від 04.10.2011 р. передбачено, що власник колії сплачує залізниці, зокрема, плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезення вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (та на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

Судами встановлено, що позивачем за накладними №№ 45012101, 45084266, 45078722, 45317682 було прийнято порожні вагони до перевезення на адресу одержувача - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

На шляху прямування вагони на підставі наказів № 352 від 29.05.2013 р., № 371 від 06.06.2013 р. були затримані на станціях Ток та Новоблочна Придніпровської залізниці через неможливість приймання їх станцією Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення вагонів на станції у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем на свою під'їзну колію і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

Відповідно до вказаних наказів позивачем було затримано вагони №№ голова 56165020 хвіст 53468029 у кількості 56 вагонів, індекс поїзда 4667-16-4672 з вантажем - на своїх осях, що перевозились у поїзді № 3502 та №№ голова 58330788 хвіст 83079968 у кількості 53 вагонів, індекс поїзда 4667-25-4672 з вантажем - на своїх осях, що перевозились у поїзді № 3001.

У журналі № 3 диспетчерських розпоряджень по Криворізькій дирекції залізниці на відміну наказів по затриманих поїздах форми ДУ-58 о 23 год. 00 хв. 04.06.2013 р. зареєстровано наказ № 797 про надання дозволу станції Ток Придніпровської залізниці відправити поїзд № 3501 (4667-16-4672), який був затриманий за наказом від 29.05.2013 р. № 352, з оформленням всіх необхідних документів, а також о 10 год. 00 хв. 07.06.2013 р. - наказ № 801 про надання дозволу станції Новоблочна Придніпровської залізниці відправити поїзд № 3001 (4667-25-4672), який був затриманий за наказом від 29.05.2013 р. № 352, з оформленням всіх необхідних документів.

На станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці складено акти загальної форми ГУ-23 про віднесення на відповідальність вантажовласника.

За час затримки вагонів позивачем нараховано плату за користування вагонами в сумі 12 361,80 грн. за відомостями форми ГУ-46 №№ 09069639, 09069641, 09069642, 15069680, а також збір за зберігання вантажу в сумі 3 442,08 грн. за накопичувальними картками форми ФДУ-092 №№ 16069161, 11069150, які представники відповідача підписали із застереженням про готовність прийняти вагони на під'їзну колію.

Відповідач плату за користування вагонами в сумі 12 361,80 грн. та збір за зберігання вантажу в сумі 3 442,08 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Колегія суддів зазначає, що порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці та збір за зберігання.

Згідно з п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п. 6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами).

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами).

Згідно з положеннями пунктів 9, 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом).

Згідно з п. 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що додані до матеріалів справи акти загальної форми ГУ-23 про віднесення на відповідальність вантажовласника складено з порушенням вимог п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами, оскільки їх підписано лише представниками залізниці. З огляду на дане, суди дійшли вірного висновку, що вищевказані акти не можуть бути належними доказами в підтвердження викладених в них обставин.

В той же час судом апеляційної інстанції встановлено, що при укладенні Договору сторони дійшли згоди (п. 8), що про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг. Повідомлення передається не пізніше ніж за 2 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Відповідно до положень п. п. 3, 5 Інструкції "Про порядок обслуговування і організації руху на під'їзному шляху ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", узгодженої сторонами, перегін Кривий Ріг - Допоміжна є одноколійним, обладнаним релейним напівавтомотичним блокуванням. Планування та організація роботи по обміну вагонопотоками між станціями Кривий Ріг та Допоміжна здійснюється маневровими диспетчерами станції Кривий Ріг та диспетчером зовнішнього транспорту УЗТ ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" по прямому міжстанційному зв'язку, або телефонному зв'язку.

Судом апеляційної інстанції, з посиланням на записи у книзі форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження, встановлено, що позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми, на його під'їзну колію.

Проте, відповідачем не було надано суду доказів в підтвердження факту вжиття ним заходів по реагуванню на повідомлення позивача про подачу вагонів, у тому числі доказів повідомлення позивача відповідно до умов Договору прямим телефонним зв'язком або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

При цьому зайнятість прийомовідправочних колій по станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Згідно Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

Апеляційний суд, врахувавши надані позивачем пояснення поїзних диспетчерів, дійшов висновку про неможливість подачі спірних вагонів в зв'язку з зайнятістю колій станції призначення з вини вантажоотримувача, який не забирав вагони.

Відповідно до приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що затримка вагонів мала місце з вини вантажоодержувача, який, в порушення вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46,47 Статуту залізниць України, несвоєчасно забирав вагони на свою під'їзну колію, що призвело до скупченості вагонів на станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

З огляду на дане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, даних висновків не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. у справі № 904/9422/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова